На главную страницу
Статьи
Butterfly
Презентация "Ералаша" 2006
В "Ералаше" виноград вешают на скрепки
Роль для дебюта - прогульщик
Акула
Прощай, «Ералаш»!
Взгляд со стороы или 16 лет жизни
Над чем смеется «Ералаш»?
Лекарство нового поколения
«Ералаш» не по-детски
Ваня Ролдугин в кино и на крыше
Ваня, который гуляет сам по себе
Ваня злобный зритель

Счетчики


Реклама





Привіт усім "кіноманкам"! Чекали виходу цього номеру? Ось я, наприклад, дуже чекала. Мені не терпілося розповісти тобі про одного молодого актора. Буду трішки підводити тебе до розгадки імені цього таємничого хлопця. Що ти полюбляла дивитись у дитинстві (ну і зараз, напевно), окрім мультфільмів? Пригадуй: "Є-Р-А-Л-А-Ш". Багато відомих зараз акторів "вийшли" саме звідти.
Ось з «веселих історій журналу "Єралаш"» і почав свою акторську діяльність Іван Ролдугін.
Мені завжди було цікаво, а як живуть діти з «Єралашу», чи трапляється у них «зіркова хвороба», як впливає на подальше життя досвід зйомок? Розмова з Ванею відкрила завісу таємничості і я з радістю представляю тобі інтерв'ю з симпатичним хлопцем:


Іван Ролдугін: «Вважаєш, якщо ти АКТОР «Єралашу», то тобі багато чого дозволено, хоч це далеко не так!»



Butterfly: Пригадай, коли вперше виступав перед публікою. Не соромився?

I.P.: Перший раз на публіці я виступав ще у дитинстві. Це було у таборі, куди я приїжджав кожного року, влітку. Там були різні конкурси, концерти, виступи. Від нашого загону я завжди був першим бажаючим виступити. Брав участь у всіляких спектаклях, концертах. Мені це дуже подобалось. Сором? Це не моє! Оточуючі завжди дивувались цьому.

Butterfly: Ваня, розкажи, будь ласка, нашим читачкам, як для тебе почався "Єралаш"?

I.P.:"Єралаш" почався, коли мені виповнилося 7 років. Влітку я поїхав до табору. І, як завжди, мене не могли відірвати від прогулянки по "гурткам". Саме в одному з них до мене підійшла помічниця режисера - Наталя Масс. Вона спитала: "Ваня, не бажаєш зніматись у "Єралаші"?". Я, недовго думаючи, відповів, що бажаю. Згодом я розповів про це мамі, але вона довго сміялася, говорила, що мене обманули, ну, а я вірив. І якось, дійсно, мені зателефонували і запропонували приїхати до них на кіностудію ім. Горького, де я мав пройти кастинг одного з сюжетів "Єралашу". Так я катався по кастингам, мене помітили і пропонували вже більш відповідальніші ролі. Я знявся у 30 сюжетах. Завдяки "Єралашу" мене помітили режисери великого кіно. Таким чином, я знявся у телесеріалі "Примножуючий смуток". До цього були епізодичні ролі у різних фільмах. Невеличка роль у серіалі "Віола Тараканова". I одна з головних ролей у стрічці "Таємниця Заборського омуту". Остання моя робота була у серіалі "Татові доньки".

Butterfly: Чи заважала твоя "робота" навчанню?

I.P.: Так, зйомки дуже заважали. Частенько через них я пропускав уроки у школі. А коли був у старших класах, мені ставили двійки за неявку на урок. Через погані оцінки мені важко було закінчити школу, але я доклав максимум зусиль і все ж таки закінчив її, і достатньо непогано. Якщо навчаєтесь у школі на "добре", запевняю - через декілька місяців зйомок перейдете на слабеньке "задовільно". Тому перед тим, як погодитись на зйомки, потрібно "підтягнути" навчання.

Butterfly: Як батьки ставляться до твого "акторства"?

I.P.: Мама з татом дуже радi тому, що іноді у мене виходить десь знятися. Якось у ресторанi ми святкували день народження наших друзiв, й мене попросили заспiвати пiсню в караоке для iменинника. Я погодився. Після співу всі сіли за стіл, і через деякий час до мене підійшла дівчина і попросила автограф. Спочатку від несподіванки я не зрозумів, що вона сказала, а гості дуже здивувались. Я розписався, а дівчина посміхнулась і пішла. Люди з нашого столу, коли дізнались, що я знімався у "Єралаші", почали давати мені серветки із проханням залишити побажання. Мені було дуже приємно. Тепер тато у будь-якій компанії розповідає про цей випадок.

Butterfly: А як ти ставишся до "зіркової хвороби"?

I.P.: "Зіркова хвороба" була у мене давно і я радий, що вона пройшла! Це жорстоке почуття! Зі сторони це виглядає жахливо, а у собі цього довго не помічаєш. Вважаєш, якщо ти АКТОР "Єралашу", то тобі багато чого дозволено, хоч це далеко не так! Зараз цю "хворобу" можна спостерігати у всіх молодих хлопців та дівчат, котрі хоч якось "засвітилися" на екрані. Я вже не говорю про тих, хто знявся у більш-менш великих ролях.

Butterfly: А які у тебе плани щодо вибору майбутньої професії?

I.P.: Щодо професії, я поки не знаю. Оскільки актор - професія непостійна, думаю, що в мене буде ще одна, а може і не одна професія. Мені це ще невідомо. Ніхто не знає, як зверне дорога, що називає себе життям!

Butterfly: Цікаво, чи були якісь курйозні випадки на зйомках "Єралашу"? Як взагалі тобі працювалося з партнерами по знімальному майданчику?

I.P.: На майданчику завжди було весело, це ж "Єралаш"! Наприклад, у сюжеті "Музичний сюрприз" знімальна група не очікувала, що діти настільки розіграються й почнуть кидатись усім чим тільки можна, навіть салатами! Ми замазюкались по вуха! Дісталося навіть знімальній групі. Це вийшло дуже натурально! Цей сюжет, на мою думку, найвеселіший. А у сюжеті "Акула", що знімався в Анапі, я повинен був відбиватись від штучної акули веслом, при цьому стоячи на перекинутому човні. Я так щиро бив по воді веслом, що зламав його. Потім зламав ще одне... У результаті довелося відкласти зйомки до наступного дня і їхати за новими веслами. Зазвичай на зйомках дружня атмосфера, в котрій дуже легко працювати.

Butterfly: Як вважаєш, чи з'явилося у тебе більше друзів та уваги дівчат завдяки акторській славі?

I.P.: Ви вважаєте, що прославився, як актор? Я б не казав, що це - реальна слава! Є багато знайомств і спілкування. Уваги дівчат, дійсно, додалося. Іноді це приємно, коли тебе впізнають і прагнуть познайомитись, а іноді це дратує. На екрані люди бачать лише персонаж, а актор у житті зовсім інший. Багато хто не хоче це зрозуміти.

Butterfly: Якою повинна бути дівчина, щоб сподобатись тобі?

I.P.: Бажано симпатичною! Мені подобаються високі, стрункі, добрі дівчата. І, звісно, розумні!

Butterfly: А що, більш за все, цінуєш у друзях?

I.P.: Друзів, як правило, багато не буває! Люди називають друзями навіть звичайних знайомих, з якими якось познайомились на дискотеці і більше ніколи не бачили, а це не правильно. У справжніх друзях я ціную відданість, довіру, підтримку у складних ситуаціях.

Butterfly: Чи є у тебе хобі? Що тебе захоплює найбільш за все?

I.P.: Моє хобі - спорт. Влітку - футбол, взимку - хокей. Я ці обидва види спорту поважаю і достатньо добре граю. Полюбляю із родиною покататись на ковзанах. Вечорами заходжу в інтернет на свій сайт www.roldugin.ru, де відповідаю на питання відвідувачів. Ви також можете туди зазирнути, я із задоволенням напишу Вам у форумi.

Butterfly: Що ти можеш побажати нашим читачкам?

I.P.: Милі дівчата! Будьте собою! Як колись мені сказав друг: "Будь собою, і люди до тебе потягнуться!" Не забувайте, розумна дівчина завжди сподобається хлопцю! Нехай Вам щастить!

Тетяна Кожокару.   
травень, 2008 р.   



©Журнал "Butterfly"   
Статья перепечатана с разрешения Т. Кожокару.   
Помощь в организации интервью с И. Ролдугиным - Николай Назоров   
В тексте данной статьи исправлены грамматические ошибки, допущенные в журнале.

На главную Авторские права
© 2004-2010 Идея, дизайн, разработка, программирование, техническая поддержка, администрирование: Николай Назоров